У такі важкі часи для нашої держави як ніколи пророчими саме сьогодні стають слова Т.Г.Шевченка , написані ще в далекому 1845 році , в яких лунає палкий заклик любити свій народ і край, пророчий осуд усякої неправди і неволі :
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я...
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра...
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають...
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають...
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!!!
Давайте ж разом молитися за Україну як заповідав своїм нащадкам великий Кобзар :
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во врем'я люте
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
|
